Опубліковано: 2010.11.28
Поетичний розділ: Релігійна лірика

Олексій Боричев

В медленной реке воспоминаний

В медленной реке воспоминаний
Счастье растворилось, и теперь –
Будущее душу не обманет
Огненной иллюзией потерь.

Кружатся цветные фейерверки. –
К ним ли мне доверчиво пойти?
Нет! Уж слишком дороги проверки
Истинности дольнего пути.

Слишком оказался горьким опыт
Поиска небесного в земном…
Копоть! На душе – сплошная копоть
Прошлого, объятого огнём.

Помню я: Грядущее блистало
В розовых иллюзии лучах.
После – догорело, и усталый
Пламень, поглотив его, зачах.

Сможет ли душа забыть Былое?
Сможет ли Грядущее принять?
Или, как свеча пред аналоем,
Будет терпеливо догорать?..

Знаю – есть спасительные знаки!
Господи! Даруй хотя б один,
Чтоб перед бедой, пред горем всяким
Я б предстал – не раб, а – господин!

2010
© Олексій Боричев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/27647/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG