спливають відра так одне за одним
повз околіт і повз корови сонні
пливуть собі і наче церква дзвонять
і наче плачуть краплями зісподу
а дідо стали і на хвіртку сперлись
а дідові роса покрила смушки
і тінь його дуби під вітром глушать
і тінь його вже під дубами вмерла
він ще граблями вогнище ворушить
рясніють іскри а за ними темно
дубове листя падає на землю
і шелестить і обростає душу
а він сміється з інеєм на віях
і пара з рота проганяє темінь
двори довкіл порожні і таємні
очима причілковими видніють

постоять трохи й підуть собі в хату
посунуть ніч уляжуться на черінь
павук снує і миші лущать зерно
а комини вдихають чорну м’яту
а комини вдихають чорну м’яту
й віконна рама хрестиком на дверях