Полюбила козаченька, При місяці стоя. Народна пісня Люблю, коли народ співає мій. Душа стає і світлі, і натхненна. Минуле виринає із пітьми, І давнина пробуджується в генах. ...Іде Батий, пожежі несучи. Його стрічають в стріли Самостріли, І харалужні доблесні мечі Під Городищем шлях загородили. Живе у пісні відгомін століть. Злітають голоси, як дужі крила. ....А дівчина при місяці стоїть, Бо козаченька вірно полюбила. Їй з-під верби довіку не зійти, Хоч в грізний час вона пролляла крові! Уже й кісток ворожих не знайти, А дівчина безсмертна у любові.
|