Розкрию вам сердечну таїну:
Щоночі Юрцьо замовляє казку.
Образився учора мій пестун:
Його «дівчам» назвав у школі Стасик.

Він пригорнувся вдома до щоки…
Він просить ще розради чи совіту!
Є в сірих буднях ідилічна мить:
Коли до серця тулить син голівку.

Мужчині, каже люд, пасує шрам...
Міцніють рубежі,
                         дороги,
                                      ґрати.
Ареса привид маячить...
                                      Не дам –
Йому в офіру – викохане чадо!