Застати б діда серед цвіту піль.
Побачити б „очки” криві без дужки,
У вітра відібрати б жовту "кружку",
Зловити б у світлиці „кляту міль”...
Застати б вечір, що багрянить діл.

...Згадала всіх сусідів і голів,
Кульбабку замотала в шмат газети,
Відчистила від патини монети,
Погодувала нутрій і кролів...
В цукорниці знайшла підмоклу сіль...

Дід Чорнобай
                      за рогом сну
                                            білів...