| Олена Пашук***| ця пристань без човна і річка ця без броду
 ніхто тут не рибалив
 на місяць у воді
 на березі Нептун
 неначе карт колоду
 перетасовує намоклі дні
 
 русалки вишивають
 на рушниках майбутнє
 русалки за коханим
 перепливають ніч
 півнеба затулила
 хмара-породіля
 дощі ростуть із неба
 впадають в Брайтон-біч
 
 на очі слайди дому
 товаришів молочних
 яких ще пам’ятаєш
 які тебе вже ні
 не прищепилась щепа
 повільно кровоточиш
 удобрюєш собою
 гектари чужини
 
 ця пристань без човна
 і річка ця без броду
 ніхто тут не рибалив
 на місяць у воді
 не дерево посадить
 нікого не народить
 не побудує дім
 
 хтось перетнув межу
 чужим повітрям дише
 встає не в тій годині
 лягає не на ту
 тут моляться з акцентом
 тут навіть сни про інше
 у венах ночі ртуть
 
 дощі із ніг збивають
 і забивають сваї
 у тіло ампутоване
 від рідної землі
 розсипались стожари
 а десь біжать трамваї
 у напрямку Балі
 
 ця пристань без човна
 і річка ця без броду
 ніхто тут не рибалив
 на місяць у воді
 витягуєш за чуба
 себе з останніх потуг
 лишаючи лиш тінь
 у власнім кабінеті
 і речі особисті
 і свіжі трупи віршів
 з-під леза олівця
 ти є? тебе немає
 бо без човна ця пристань
 без броду річка ця
 
 
 | 
 2010 © Олена Пашук |