Опубліковано: 2010.09.15
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Євгенія Більченко

Интимная лирика

А ты прижимаешь и входишь глубже:
По самое небо подземных генов.

Как шкурой, накрывшись драконьей глушью,
Мы прячемся в белых постельных стенах.
Мы крепко сплетаемся в цельный слиток,
Бросая всем трещинам жесткий вызов.
Покрыт малахитом палеолита
Ни разу не включенный телевизор.
Соседушка наш до «клубнички» падок,
И вечно не спится ему за стенкой.
Но ангел, рождаясь между лопаток,
Бесхитростно падает на коленки
И ртом, что голоднее корки хлеба,
Вдыхает расхристанный встречный выдох…

А ты прижимаешь и входишь. В небо.
Которое нас никогда не выдаст.
                                                     
                                                                            15 сентября 2010 г.

2010
Киев
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/26901/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG