Друже  вітре,  повій  на  Вкраїну,
Розірви  набундючені  хмари
І  вдихни  їй,  хоча  б  на  хвилину,
Запах  волі  в  уста  до  гортані.

Удихни,  щоб  струєю  живою
Ще  розрухать  застиглі  легені,
Щоб  змішати  той  запах  із  кров*ю
І  прогнати  задуху  смертельну.

Подуй,  вітре,  на  стиснуті  груди,
Розбуди  її  серце  в  пориві  -
Хай  ту  кров  по  артеріях  буде
Розносити,  будити  в  них  віру.

Я  з  тобою  злечу,  щоб  зігріти
Її  тіло,  замерзле  зимою,
Щоб  без  кисню  не  згинули  діти
Й  від  жалю ми не  вмерли  з  тобою!