Задощило. Прохолода
Блукає ночами,
Натягла туман на воду
І воркує з снами.

Їм шепоче: «Це - я, осінь!
Ви ж мене чекали,
У серпневі спраглі ночі
Все на поміч звали.

А тепер знов недогода -
Вже померзли в ноги?
Чим грішити на погоду -
Звертайтесь до Бога!»

Та й Господь, певно, не знає,
Що нам справді треба -
Правди, волі в ріднім краї,
Чи журавля в небі!