Опубліковано: 2010.08.30
Поетичний розділ: Переклади

Ірина Гончарова

Глядя в небо на звезды, я знаю прекрасно


Глядя в небо на звезды, я знаю прекрасно
Безучастны они, но не плачу напрасно.
Ведь из всех земных бед, безразличье едва ли
Всех страшнее на свете, пусть люда иль твари.

Как могу обожать я свет сияющих звезд,
Если страстью на страсть не ответить всерьез?
Коль не может быть равенства в этой любви,
Лишь мое обожанье пусть познают они.

Пусть же буду единственно любящим я
Звезд горящих, любовью что не дарят меня.
Днем мне их не видать, ну и что из того?
Лишь по ним я скучаю и не жду никого.

Пусть все звезды исчезнут иль просто умрут.
Что ж, без них научусь жить и скоро пойму,
Что погасшее небо возвышенней и
Может тоже достойно великой любви.

2010
Київ
© Ірина Гончарова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/26747/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG