укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2010.08.22
Роздрукувати твір

Ольга Брагіна

***

Ничего, что меня зовут не Эмили, в имени что, известно, к памятным датам везут пирожные, неосторожно лгут, перебирая пальцами всё, что бывает лестно, так вот копаться в памяти, не ослабляя жгут. Ничего, что меня зовут не Эмили, камышовый кот при озерах, на каждого не довольно чего-нибудь, как острил известный нам, острот остается ворох, носи в себе его из последних сил. А ты не любишь меня, родная, не бережешь секреты, не ходишь по часовой с голубкою под венцом, и каждый вечер не пишут на гугле, где ты, сожжешь дитем – отчаянным сорванцом весь белый свет, ничто-то нас тут не лечит, а ты не любишь меня, говорят, родной, и лучше бы сердце вырвать, как белый кречет, лежит на тумбе, лучше тонуть одной, а все пускай приходят слепить из Савла колосс медовый с патокой на губах, мы все не любим себя, ничего не отдав, лапушка, вся любовь – это только страх, что станет темно и холодно, и бретелькам не нужно будет болтаться там на плечах, что мы упустим главное, только мельком, переферийным зрением словим взмах крыла в пустыне мраморной серафима, а он летит, фонарь не задев крылом, а ты не любишь меня, все проходят мимо, всё – только лом, опушка и милый дом, где рыцарь бедный мог преклонить колени, ничего, что меня зовут не Эмили – всё пройдет, и всё минует нас даже пуще лени всепобеждающей, будет обратный ход, и ты полюбишь меня, будет много света, мой милый/милая, непроницаем свет, нам говорят, что это такое лето, и счастье есть, и не говори, что нет.

2010
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні