Опубліковано: 2010.08.17
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Максим Зотов

Пастораль

Присмиревшее стадо заждалось своих пастухов.
Заструились свирели по следу сбежавших волков.

Отпустило лугам ликование солнечных брызг.
Безутешное эхо порвалось, сорвалось на визг.

Вековое болото спасло не умевших пастись.
Потерпеть, хоть на треть, чтоб терпением впрок запастись.

Наклоняется небо в колодец пречистой земли.
Замыкается круг семицветной, приветной петли.

Напролом, в бурелом от раздолья сиреневых грез.
Дождь никак не раздаст то, что ветер в подарок принес.

Наповал пастораль бьет уставших от ржавой мечты.
Боль лакает курок бутафорской, срамной красоты.

Равнодушная сфера не примет посланцев богов.
Безупречные сны устилают цветами альков.

Пятна вечной весны на парчовых обрывках тоски.
Это вымысел, сказка. Всему, что ни есть, вопреки…

2010
© Максим Зотов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/26618/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG