укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44604, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2010.08.12
Роздрукувати твір

Анна Долгарєва

Лис

Вот она, последняя ночь, серебристая близь. Месяц гребешки полынного моря лижет. Каждую ночь приходит мой рыжий Лис, каждый раз садится чуточку ближе.
Тянется пауза, длинный последний такт - запрокинув голову в гул этот медный, так солдат на войну провожали, так расставались с друзьями в самый последний. Впрочем, если отсутствуют родичи и друзья - вот он, рыжий Лис, оглянись, застынь. Нет, я не принц (и не маленький), просто я - так уж получилось, один.

Так уж получилось, что с этим не везет подлецам, чтобы приручались, смотрели глазами карими, чтобы ждали, звонили, встречали возле крыльца. Если приручались, то быстро и отвыкали. Вот теперь уходишь в последнюю ночь, вот лежишь, уронив башку в небеса, и вполне заведомо одинок. Даже Лис не успел приблизиться до конца.
Вот он, рыжий, шерсть на ветру искрится, он мне вместо друзей и, по сути, дома. Как обидно быть идиотом слегка за тридцать - все вполне могло сложиться и по другому. Ветер тучи плавит, звезды в созвездья нижет, обдувает луны надбитое блюдце. Как обидно, что Лис не успел подойти поближе. Как обидно, что я не смогу до него дотянуться.

Вот она, звездная дорога, вот он, причал, молоком полынным сочится.
Пусть ему скажут, чтобы он по мне не скучал -
я бы, например, все равно не сумел приручиться.

2010
© Анна Долгарєва
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні