Я вдихаю сьогоднішній день, видихаю прийдешній, пропускаю коріння крізь землю – вбиратиму соки. Я не тіло, не розум, не голос, я – танець любові крізь мелодію світла і світу в тугім ритмі серця. Ми пронизані сяйвом шаленим, пульсуючим в крові, щоб пізнати на тихому дні свято щастя і сонця. Бо були ми народжені дикими чистими зернами, щоб безстрашно зростати в блаженній і чистій свідомості. Ти був створений птахом, що з небом в польоті шепочеться, циркуляція крові, енергій в нестримній, потужній інерції. Не було нас ні вчора, ні завтра; я – тут і сьогодні, бо в душі розгорнулись безмежна бурхлива безодня як священних глибин і вершин невагома проекція.
|