Опубліковано: 2010.08.12
Поетичний розділ: Філософська лірика

Тетяна Дубина

***

Я вдихаю сьогоднішній день,
             видихаю прийдешній,
пропускаю коріння крізь землю –
             вбиратиму соки.
Я не тіло, не розум, не голос,
             я – танець любові
крізь мелодію світла і світу
             в тугім ритмі серця.
Ми пронизані сяйвом шаленим,
             пульсуючим в крові,
щоб пізнати на тихому дні
             свято щастя і сонця.
Бо були ми народжені дикими
             чистими зернами,
щоб безстрашно зростати в блаженній
             і чистій свідомості.
Ти був створений птахом,
             що з небом в польоті шепочеться,
циркуляція крові, енергій в нестримній,
             потужній інерції.
Не було нас ні вчора, ні завтра;
             я – тут і сьогодні,
бо в душі розгорнулись безмежна
             бурхлива безодня
як священних глибин і вершин
             невагома проекція.

2010
© Тетяна Дубина
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/26549/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG