укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2010.08.06
Роздрукувати твір

Тетяна Селіванчик

***

                                                памяти друга
          Ждал осени, натягивал холсты,
          Надеялся сбежать от суеты,
          Из плена кем-то писанных законов
          И дел, что нас преследуют везде,
          Чтоб в некий миг свободы — ясный день —
          Писать сентябрь по-детски упоённо.

          Как некогда, в иные времена,
          Когда за вечной спешкой мнилось нам,
          Что всё ещё когда-нибудь да будет,
          Казалось, всё успеется ещё
          И бледность не коснётся наших щёк,
          И нет конца курсиву наших буден.

          Но твой — всё чаще замечала — взгляд
          Был обращен то в прошлое, назад,
          То вглубь себя — с каким-то замираньем. —
          Спросить: "О чём ты?" — не решалась, нет,
          Как будто знала: тоненькой струне
          Извне касанье — неуместно, странно,

          А может, сам не зная, ощущал
          Пределы сроков, зов иных начал,
          Где зыбкий голос чей-то молвил: "Поздно..." —
          Как будто в речку уронил весло
          И лодочку теченьем понесло
          В день августа, болючий, високосный.

          Там женщина твоя с бедой в очах
          И дом, где без тебя остыл очаг,
          И всё, что до конца непостижимо.
          ... Казалось, вдруг растерянно застыл
          Мир, не запечатлённый на холсты,
          А в нём и всё, что так тобой любимо.

         ... Солдатики, уставши от боёв,
         Навек  плечо утратили твоё
         И без тебя — осенняя поверка,
         Когда так непривычно промолчишь
         И лишь метнётся огонёк свечи
         На зов наш неприкаянный: "Валерка!..."

2010
© Тетяна Селіванчик
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні