Опубліковано: 2010.08.02
Поетичний розділ: Філософська лірика

Iрина Чудакова

Знаешь... грусть, она ведь так условна...

Знаешь... грусть, она ведь так условна... Она на шаль похожа, что укрыла плечи,
Когда в мерцании свечей, сквозь звезды слез... встречаешь вечер
И кажется, что  никого уже не ждешь… никто уж не прийдет….
И словно кошка, лапками ступая, она залезет в душу, замурлыкав...
В углу часы все продолжают тикать и тени на стене все пляшут в такт,
Под танец сквозняка, ползущего под дверью…
Все так условно… Тени хитрые, сложились уж в сюжет
И с любопытством ты их наблюдаешь, а грусть в душе мурлыкает лежит,
А ты о ней забыла и мечтаешь… Я рада ей, как радости глотку…
И иногда ее к себе пускаю и шалью завернув души нагую красоту
Мурлычу всместе с ней и … оживаю…
27.07.2010

2010
© Iрина Чудакова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/26451/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG