укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2010.08.02
Роздрукувати твір

Iрина Чудакова

К тебе

Ночь… Лицо одинокой Луны, заглядывающей в окно, казалось вот-вот окажется прямо в комнате… Она смотрела на меня своими огромными, живыми глазами откуда-то из далеких глубин времен. Оттуда, где еще не было ни окон, ни комнат, ни однотипных многоэтажек, с мелькающими то здесь, то там огоньками света…. Смотрела и задумчиво улыбалась…
    Я проснулась в душных объятьях жары, которая совсем не собиралась отпускать меня из своих рук… Проснулась и увидела эти глаза… И вдруг, все исчезло… Комната, стены домов, фонари, светофоры, асфальтированные дороги и несущиеся по ним куда-то в ночь автомобили…Со всем этим исчезла и бетонная жара, освободив меня из своих объятий…
    Я увидела себя, стоящей на том самом месте, на котором секунду назад возвышался пятиэтажный дом, через окно которого я смотрела в глаза Луны… И вот остались только Она, я и загадочная мелодия, издаваемая цикадами…
      - Тебе уже не жарко? - спросила Луна.
      - Уже нет. - ответила я, ощутив прикосновение легкого ветерка, который казалось, с  удовольствием перебирал мои волосы, своими воздушными пальцами…
      - Тогда, идем! - сказала Луна.
      - Куда? - поинтересовалась я.
      - К тебе. - ответила она очень спокойно и по-дружески ласково.

    Она, словно включила передо мной свою волшебную лунную дорожку и я сделала первый шаг…
Первый, потом - второй, третий… С каждым новым шагом вокруг становилось светлее, Луна стала немного отдаляться, становилась все прозрачнее и выше, пока не застыла над розовеющим горизонтом, замлев от счастья в лучах восходящего Солнца…
Я как-будто тоже стала таять в этих лучах… Они заполняли все… Мне показалось, что я смотрю на все это из каждой капельки воздуха… Отовсюду и из ниоткуда… Эти розовые солнечные лучи словно струны стали издавать какую-то неописуемо знакомую мелодию, втягивающую в себя все мое сердце… Все закружилось в каком-то удивительном танце…
      - Здравствуй! - услышала я…
  Это был Рассвет…
23.07.2010

2010
© Iрина Чудакова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні