| Ігор Федчишин Ведмежі обійми| Б А Й К А 
 Проснувсь Ведмідь в барлозі навесні
 І заревів враз з дуру криволапий -
 Такі ласунки снились йому в сні,
 Проснувсь, а в роті тільки власна лапа.
 От й наробив він шуму на весь ліс
 Й давай вже вибиратися тим часом.
 От, коли б глечик меду хтось приніс -
 То він взамін би дав з барлоги газу!
 «Та хто ж то дасть?»- подумує Ведмідь:
 «Хіба-що треба якось обдурити!»
 Узяв кілок на плечі й через пліт
 Пішов в бобрів поїсти попросити.
 Бобри давно вже стали й на ріці
 Ловили рибу, будували хату.
 Ведмідь побачив рибу на шнурці
 Й почав вже не просити - вимагати.
 Але бобри - то дружняя сім'я
 Й не дуже їх настрашив криволапий,
 Прогнали бурого далеко у поля
 Тай повернулись до своєї хати.
 Тоді ведмідь поліз до хом'яків -
 Хотів дістатись швидко до комори,
 Та ті понадавали стусанів
 І втік Ведмідь на пасіку із горя.
 «От тут вже» - думає - «Я поласую всмак!»
 Й лишень до вулика він підійшов одного -
 Як вилетить тут армія вояк!
 Мало не з'їли і його самого.
 Утік сердешний і в барлозі тій
 Жує траву і всякую заразу,
 А замість риби й меду, смокче лій
 І щедро заповняє груди газом.
 
 Мораль проста, як ясний Божий день,
 Коли гуртом з'єднатись проти лиха -
 То і Ведмідь присяде там на пень,
 Буде сидіти і сопіти тихо!
 
 | 
 2010 © Ігор Федчишин (Борода) |