Можна горе забуть,
Можна зраду простить,
Пересилить хвилинную втому.
І глухим можна чуть,
І сліпим можна зрить,
І калікою вийти із дому.

Та не можна мовчать,
Та не можна сидіть,
Торгувати своєю душею.
Та не можна кидать
У кострище багатть
Те, що сутністю було твоєю!