Затріпотіло крилами над гаєм,
У сонячне тепло оділо поле,
Зарум'янилось ягідками в травах
І завишнило вишнями у кронах.

Задухмяніло квітами у лузі
І заіскрилось бісиками в росах,
Зазеленілось по усій окрузі,
В ставках умило густопишні коси.

Защебетало солов'ями щиро,
Завечорілось під ясні зірниці,
Зацілувалось із коханням мило
І обручилось в нічку мальовничу.

Ледь зажевріло - знов затріпотіло,
Знялося в небо над врожайним полем.
Яке ж бо, літо, ти чарівнотіле!
Як вмієш звеселити все довкола!

Лишень часом вмиваєшся дощами,
Чи деколи чомусь воюєш з вітром,
Малюєш небом вогнянні заграви,
Неперевершена ти поро року, літо!