Доволі сумно й гірко на душі,
Коли говорять те, про що не знають,
Коли мовчать, їх слухаючи, всі
І погляди в подолках десь ховають.
Коли історію свою трактують так,
Як "старший брат" про неї чути хоче.
Чому б не почитати що та як,
Не зазирнути справжній правді в очі?
А правда в тім, що будем до тих пір
Тинятись світом і дивитись збоку
На добро інших, їх суспільний стрій,
На те, як в злагоді живе уся Європа -
Допоки самі разом не піймем,
Що продаючи по шматках державу,
Багатшими ніколи не будем
І не здобудем ми розумну славу!
І навіть та, кому ми продаєм,
В душі сміється близькоруким мріям,
Бо нині ми продали тільки Крим -
А завтра по шматині Україну!