Чому прозвали Чорним море те?
Невже воно, сердешне, заслужило?
Воно ж суцвіттям райдуги цвіте,
Радіє сонцю, добре, щире, миле!

А так прозвали, бо його завжди,
Як скибку хліба, на шматки ділили.
То як такеє може хтось знести
І від образи зоставатись білим.

Тож стало воно кольору землі,
Що почорніла від страху і болю -
Колись в ньому топили кораблі,
Тепер же хочуть утопити волю!