9 Травня. Пам'ять по війні. Хто згадує пропавших і убитих, Хто йде парадом в блиску орденів, Ну а для кого привід щоби випить. По телевізору салюти по містах, Гримлять вівсю старі радянські марші. Тут радість, сміх - там сльози на очах, А там он чарка і солдатська каша. А он стоїть, обпершися на пліт, Дідусь старенький, озирає площу. Він дотепер воює ще з тих літ І свічку ставить кожен рік на прощу. Та не за мертвих ставить - за живих, Щоб спам'ятались у одвічній злобі Й почули те, що час іще не встиг Сховать навіки від свого народу. Він помішав. Згадав як все було, Як захищали вони свою землю, Як по ночах лиш бачились з селом, З родинами віталися натемно. Як на роки забув своє ім'я І лише псевдо знали його друзі, Не ради втіхи, а щоби сім'я Не опинилась в заполярнім крузі. Як всеньку юність розгубив в лісах, Як доостанку бивсь з всіма на світі, Як захищав жовто-блакитний стяг І як на ратуші хотів його узріти. Пройшли роки, етапи позаду, Полон, катівні і сибірські нари... І лопотить он прапор на плацу, Йдуть в орденах вчорашні комісари. А він так й залишився у тіні, Ціле життя в підпіллі, без імення. Спиніться віддавать почесть війні! Загляньте в очі правди сьогодення! |