укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 40555, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2010.06.30
Роздрукувати твір

Ігор Федчишин

Знамення

Мені приснилось що воскрес Ісус.
Все тіло в ранах, кровоточать руки,
В однім лиці - єврей, араб, індус.
Один для всіх, мов велич тої злуки.
Він негр, чи українець, чи монгол?
Чи він китаєць? Або, може, поляк?
Ні! Він син Бога, що з небес зійшов,
Щоб нам сказати:«Досить! Все! Доволі!
Я довго, довго з висоти дививсь,
Я все прощав, одуматись благав вас,
Та світ щораз жорстокішим робивсь -
І знов до вас прийти настав час.
Я вже жалію, що за вас колись
Я ніс той хрест - знаряддя свої смерті,
Від ваших вигуків Пилат перехрестивсь
Й послав мене на тім хресті померти.
Я думав моя смерть чогось навчить,
Пробудить в вас ту іскорку любові,
Та ви дивились на конання мить
Й, мов навіжені, все кричали:«Крові!»
І я у ті секунди зрозумів,
Щоб зрозуміли - то замало вмерти,
Воскрес, щоб розуміння Божих слів,
Вчення Отця  в серця ваші донести.
Переказав усі його слова
Та написав апостолів руками
І думав, що і правда ожива
У ваших душах, у Господніх храмах.
Та ви лиш прикривались завше цим
І святе вчення звели у помпезність,
А душі залишилися нізчим
Отцю і Вірі зовсім протилежні.
Лишень жадоба і звіринна лють,
Надмірна тяга порівнятись з Богом,
Брудних думок нестерпна каламуть
Закрили вам до Господа дорогу.
Дивіться, мої рани не зійшли!
Скільки віків, а так і кровоточать!
Ваші гріхи - то терену сліди
І знов кати мене розп'яти хочуть!
Одумайтесь! Востаннє вас прошу
І припиніть брехати і вбивати!»
Проснувся сам від того, що грішу -
Бо вже надумав той сон  забувати.

2010
© Ігор Федчишин (Борода)
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2018 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні