За що така кара,
За що такі болі?
Ходив попід хмари,
Вдихав запах волі,
А потім - провалля,
А потім упадок,
Політ в сині далі
Ввірвав той випадок.
Я рвуся у небо,
Я лагоджу крила.
А може не треба,
А може несила?
Несила злетіти,
Несила літати,
Несила хотіти,
Несила пізнати.
Пізнати іще раз
Ту велич польоту,
Дістатись до вас
І дорожнього поту
Не стерти, не вмити
А просто скупати.
У річці втопити,
Щоб твердо вже знати
Що був він останнім,
Останнім польотом.
В хорошому плані,
Бо деколи хто ти
Зовсім забуваєш,
Літаючи в небі,
І міри не маєш,
Бо так вабить небо!
Та Бог усе бачить
І він не прощає
Тому, хто задовго
У хмарах літає.
Не він шле нещастя -
Самі вибираєм,
Забувши відчасу,
Що неба не знаєм.
Й тоді вже - падіння
І крах усім планам,
Як кара сумлінню,
Бо ми ж то - земляни!