Світло тут, поміж нас, і зовні. На кордоні – вікна квадрат. Розливала любов по повній і гіркою була, навряд... Плели руки на стінах тіні. В лабіринтах важких завіс осідала світанків піна павутинням густим навкіс... Обертало зірки над нами або сутінь шпалер і стін. Ми у світі були світами, решта – тінню... То світла тінь… Било сонце у скло даремно, марно йшли із небес дощі – нам світила душа у темне, ми напилися із душі... Коли впали світів кордони теракотом важких гардин, Світлотінню прийшло сьогодні. Буде всесвіт... і буде син... |