Опубліковано: 2010.06.19
Поетичний розділ: Релігійна лірика

Євгенія Більченко

Тарасу

Бродят скверы, павлиний хвост распуская гравием,
По столице, где в каждом встречном – осколок братика…
Научи меня жить, как люди: легко и правильно, –
Эта жизнь для меня – темнее, чем математика.

Разрывается боль, как бомба, – под левым клапаном.
Византийской темперой мед излучает золото…
Я опять обнимаю солнце волчьими лапами,
А оно – на Луну и звезды давно расколото.

И уже не вставляют ни постмодерн, ни классика.
Я глотаю земное счастье – кровавым месивом;
Но цветут облака в семье моего Тарасика,
И акация что-то крыше лепечет весело.

Хорошо в твоем доме: трепетно, нежно, ласково…
Столько света из окон, что занавески щурятся!
Ездят роликами по лету коньки с салазками
И густую траву, как малые дети, щупают…

Мне же – пальцами к небу рваться, как шпилю готики;
Рассыпаться по дну поэзии звездным крошевом…
Ты прости меня, брат, – меня и мою Поскотенку:
Пусть заблудшую, пусть греховную, – но хорошую.
                                                                 
                                                                              18-19 июня 2010 г.

2010
Киев
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/25758/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG