Опубліковано: 2010.06.10
Поетичний розділ: Містика, видіння

Лія Чернякова

косая строка

не говори: "с ума",
но промолчи "сумею"
если зима сама
вытянет лук, как шею, -
ноготь стрелы сломать,
заточить карандаш,
не промолчи: "отдашь",
но отдыши
дешевку,
пустяк,
на пятак стекла,
чтобы душа ждала
в этом бездонном омуте,
в прорези, в белой дыре,
в платье сделанном из прорех.
не поминай ей грех
взглядом не отогрей.
прогони от дверей
босяком по заре,
чтоб потом позарез
дней своих вспоминать, -
шпоры и стремена, -
как она ввысь неслась,
закусив удила.

2010
© Лія Чернякова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/25687/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG