Опубліковано: 2010.05.20
Поетичний розділ: Філософська лірика

Юлiя Берeжко-Камiнська

***

*   *   *
Олівець я. Графіт і дерево.
Плоть, заповнена вщент душею.
Олівець я. З хребта і нервів,
Все малюю тонкі лілеї,

Все кришусь не голкасті літери
І до купи слова збираю.
Та моєї, на жаль, палітри,
На веселку не вистачає.

За собою лишаю лінії,
Наче борозни, як дороги,
Тільки всі вони в мене сині і
По них не ступають ноги.

І на лінії кожній – вузлики,
Наче долі переплелися.
Я, на жаль, не малюю музики,
Лиш дощі, небеса, каплиці,

Зорі над розписними храмами,
І вершини, снігами вкриті.
Олівець я.
Буваю зламаним.
І надкушеним, і надбитим.

Час підточить. І сточить, оголену
Мою душу. Йому ж бо можна.
Що мені?
Тільки б задоволеним
Залишився старий художник.

2010
© Юлiя Берeжко-Камiнська
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/25472/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG