Опубліковано: 2010.05.15
Поетичний розділ: Сонети

Олексій Кацай

Я каждый день рождаюсь на заре...

Я каждый день рождаюсь на заре.
Кору теней туманами корёжу.  
И новую себе сплетаю кожу
из трав, растущих на моей земле.

Оставив старую в сыром дупле,
я тело светом утренним итожу –
мне Солнце, облаков покинув ложу,
шлёт золотые точки и тире.

Телеграфирует легко и беззаботно,
со старой шуткой путая экспромт.
Но, как всегда, не высказано что-то.

Немеет выщербленный горизонт...
Он помнит боль. Один он только знает,
как Солнце кожу вечера меняет.

1991
© Олексій Кацай
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/25399/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG