Знайомі обличчя
І потяг зникає на колії.
Задумані очі
Розвіюють вранішній дим.
Ми стали дорослі,
Розсипалось Чортове колесо,
Лиш стукає пульс,
Диктуючи заданий ритм.
Ти майже хижак,
А очі такі ще котячі.
Ти майже вогонь,
Та більший, ніж на сірниках.
Зі спалахом першим
Тікаєш в печери незрячих,
Щоб гріти там душу
В давно вже осліплих очах.