укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44193, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2010.05.08
Роздрукувати твір

Геннадiй Ільницький

***

Закрию очі та літаю, мовби птах…
Уява пензликом малює краєвиди
Тих місць, де я не був, а тільки часто мріяв,
Чи бачив начебто у кольорових снах.

Де плинуть виміри тих згаданих світів?
Де поховалися мої брати і сестри?
Чи довго ще тягар життя земного нести?
Чи не забудеться кохання поготів?

Дивлюся з тугою в далекий небосхил.
Затамувавши подих, прислухаюсь Долі.
Мені у відповідь яскраво сяють зорі
Та за плечима чую помах власних крил.

Шлях знає щем у серці поза відчуттям.
Далекий клекіт шукачів зове додому.
Та виліт в вирій відкладається свідомо,
Щоб повнить щастя майбуття земним життям.

Я рад причетності творінню світлих сил,
Та ще не визріло для жнив колосся поля.
І я тихесенько шепчу, благаю Долю -
Тих літ, що трішечки іще недолюбив.

***
Глаза закрою и парю на крыльях вдаль...
Воображенье кистью создаёт пейзажи
Тех мест, где я не был, а только грезил, даже
Возможно в снах цветных когда-то увидал.

Где измерений тех колеблется фантом?
В каких мирах укрылись сёстры мои, братья?
И долго ль жизни груз на плечи буду брать я?
И не забудется ль моя любовь потом?

На небосвод бросаю свой печальный взгляд.
Судьбы прислушиваюсь, затаив дыханье.
В ответ подмигивает ярких звёзд сиянье,
И за плечами слышу – крылья шелестят.

Вне ощущений компас сердца знает путь.
Зовущий к дому клёкот рода осторожен.
Но вылет в Ирий-сад сознательно отложен,
Чтоб счастье в жизнь земную радостно вдохнуть.

Я рад причастности к творенью светлых сил.
Но нива только зреет, на ветру бушуя.
И я тихонечко шепчу, Судьбу прошу я –
Тех лет, что чуточку ещё не долюбил...
____
*«Ирий» - Ирий-сад (Вырий-сад) Светлое небесное царство, находящееся по ту сторону облаков, там вечное лето, и это солнцева страна. Там растёт мировое дерево. У вершины этого дерева обитали птицы (души умешших по верованиям древних славян воплощались в птиц). Управляет Ирием Сварог – Бог-Отец (Бог-Творец).

2010
© Геннадiй Iльницький
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні