Я ПРИЙШОВ У ЧОРНОМУ КОСТЮМІ

Я прийшов у чорному костюмі
І приніс вина й осінніх квітів.
Хоче серце відпочити в шумі,
Щоби в білій тиші не згоріти.

Цих дівчат давно напам’ять знаю.
У руках вони — немов гітари.
Я тут, мабуть, юність залишаю,
Мов торгаш жар-птицю на базарі.

Всюди осінь — в серці і надворі.
“Ей, поет, ми хочем в Ельдорадо!
Хочемо кохання...” Ай ем соррі.
Я волію бути, а не мати.

Юність, юність! Теж не хочу далі.
Десь я бачив спокій малогрішний,
Паперові квіти і сандалії,
Білі-білі, наче чорна тиша.

Я до всього звикну, як собака, —
До життя, до смерті і до слави.
Як згорять в моїй вітчизні маки,
Я зайду в свою останню гавань.

І прийду у чорному костюмі,
П’яний, як вино з осінніх квітів...

Не було б у світі смерті й суму,
Не було б причини веселитись.