Опубліковано: 2010.04.20
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Тетяна Селіванчик

***

Весны полночный гул
                                     над городом моим,
Броженье, суета
                                простуженных вокзалов
Меня тревожат так, как если бы одним
Из этих поездов
                            сама я уезжала б.
Как будто проще нет: сорваться налегке
И в прошлое, назад,
                                  без адреса умчаться...
Но комкаю билет
                             в дрожащем кулаке
И знаю: дома ждут и
                                   надо возвращаться.
Глазеют фонари на мой смятенный вид,
Упрямый майский дождь
                                          уйти меня торопит.
В вокзальный микрофон мне ветер говорит,
Что горек путь утрат
                                      и тяжек сердца опыт.
Ночной киоск открыт. В нём сонный человек,
И за окном рассвет горит журналом «Ранок».
Да, утро — мудреней, и с этим спора нет,
Но что нас по ночам
                                     тревожит неустанно?
...Ну что ж, куплю рассвет, тревогу поуйму,
Уйду от суеты и толкотни вокзала.
Вернусь и не скажу, пожалуй, никому,
Что молодость свою я ночью провожала.

2010
© Тетяна Селіванчик
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/25056/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG