Всівся, тупо дивлюсь, мов здохлий йорж,
Йота ще із надій — мале йо-йо, —
Не спиняйся, крутись в слабкій руці,
Утопитись не дай в сумній ріці...

Заглядаю зі страхом в небесний словник-пленер,
А йо-йо в цей час натягує нитку-нерв,
Хтось казав мені, що і Аполлінер
Грався (Як його там?.. Гійом...) теж йо-йом...

Як захоплює в вихорі цих двох кілець тандем...
Плавний стоп... Анданте... Нитка гуде, гуде...
Коли димом усе піде, пропаде,
Буду як сумувати я без йо-я...

Знаю, хтось вже без жартів промовить колись: «Пора...»
І йо-йо не приведе мене до добра,
Ну, а поки що ще грішу і прошу:
Будь слухняним, моє йо-йо, мій буйок...

Крутить так — не до фраз і манер,
Волосинка моя — нитка-нерв,
Ти тримайся, йо-йо, в слабкій руці,
Утопитись не дай в сумній ріці...