Опубліковано: 2010.03.17
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Наталка Фурса

У ВЕРВИЦІ РОКУ

і сніг і дощ і капають дахи
на вечір знов мороз – і так по колу
найслабша ланка в році – березнева
не відчуває вервиця руки
а шкіра – відчуває вже уколи
й сльоза вбирає неосяжне небо

та слабшають проржавлені замки
і непрямі кути в твердих решітках
вже свідчать про руйнацію кристалів
ця вервиця ось-ось спаде з руки
і через ланку сонцем розігріту
світ сповістить що дух сильніший сталі

невидимий нечутний нетвердий
він явить в точці дотикання – витік
ув інший вимір – видимий і чутий –
реальний світ відталої води
як формула весняної блакиті –
нової ланки що завжди розкута

найслабше найміцніше нас тримає
звільнивши очі від сльози
               а руки
від вервиці
      у диханні свобод
відчуєш: абсолютних воль немає
ти сам – лиш ланка і найбільша злука
між юдоллю і тим що зветься Бог

2009
© Наталка Фурса
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/24597/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG