Опубліковано: 2010.02.25
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Олексій Боричев

Ни судьбы, ни страны...

Холода обжигают лицо.
Блики солнца упали на снег.
Закатилось судьбы колесо.
Воет ветер, а слышится - смех!

И берёзы, осины, дубы
Тщетно тянутся ветками вверх.
Ни зимы, ни страны, ни судьбы...
И прозрение разум отверг.

Холода обжигают лицо.
В синеве утопая, бреду.
Замыкается снова кольцо.
Снова мир в одноцветном бреду.

Открывается медленно глаз -
Равнодушной к земному - луны...
Ни покоя, ни жестов, ни фраз.
Ни любви, ни судьбы, ни страны...


2010
Москва
© Олексій Боричев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/24366/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG