Я вас привчу до чарів.
Я вас навчу любити
Білу мою гітару,
Чорне проміння квітів.

Серцю немає значень –
Церква, чи ліс, чи море...
Серце моє собаче
З яблунями говорить.

Воду мутять поети.
Рибу зловили інші.
Але у хвилях Лети
Водяться тільки вірші.

Ангели їх читають.
П’ють з черепів глибоких.
Краю, мій хворий краю!
Всі тепер одинокі...

Строгі лінії тиші.
Рідні профілі пісні.
Після себе залишим
Пам’ятники залізні.

Далі – приторно-п’яні.
Нерви – середньовічні.

Я примкну до останніх:

Їм не глянуть у вічі...