Опубліковано: 2010.02.17
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Валентина Захарова

РОБИНЗОНЫ


Мы после проводов
корабля,
нам не оставившего
             ни гвоздя,
молча усядемся у огня,
тьме подставляя спины.

Слышим:
постанывает земля
в лапах разнузданного дождя
(он ее   месит в глину).

Сорок дней
и сорок ночей…
То-то  наделаем кирпичей!
После  просушим
да обожжем,
да возведем хоромы…

Кто там над морем,
в сплошной ночи
каркает, кашляет, да кричит?
-   Вороны да вороны…

Невод – неведом.
(Чайкам – зачем?
Да и русалкам – тоже.)

Кто ты, Летучий?
-   Ноев ковчег,
промысел Божий

2006
© Валентина Захарова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/24233/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG