Опубліковано: 2010.02.05
Поетичний розділ: Філософська лірика

Євгенія Красноярова

Скулой к скале прижаться…

Скулой к скале прижаться…
Камень на ласки – скуп.
Можно с тобой обняться,
Кварцевый однолюб?

Зол наш удел и горек –
Горбиться, не расти.
Слышишь, как дышит море
В клетке моей горсти?

Рвется, скользит по пальцам…
Мы не заметим, как
Сточит и кварц, и кальций
Беглой воды наждак –

Так уступает расе
Волн и любовь, и твердь
Тот, кто придумал нас и
Тот, кто придумал – смерть.

Может, он сам, усталый,
Выпив морских чернил,
Где-нибудь в небе к скалам
Голову прислонил…

2010
© Євгенія Красноярова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/24059/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG