Розбираєм ялинку...
І сумно від того обом –
Як буває лиш сумно,
Коли усміхаються зорі.
На ялинці сирітськи
Зосталася іграшка-Гном –
Як останній місток,
До казкового серця прозорий.

А зайчатка і білочка
Знову у вату лягли.
Дід Мороз і Снігуронька –
Поряд, в мішок целофанний.
Біля тої ялинки
Ми щастя торішнє пили,
Що надрубане й свіже –
Мов піна старенької ванни.

Про любов і розлуку,
Тюрму і суму говорив
По новенькому «тєліку»
Наш президент празниковий.
Та померла ялинка,
Але не виходить із гри.
Золотіє й мовчить,
Роздягнувшись, –
Колюча, як слово.

Безпритульні хвоїнки
Невидимий час замете.
Штучні квіти запахнуть снігами –
Мов крик динозавра.
Ми хороним у вату прикраси –
Як рідних дітей.
Воскресіння чекаючи,
Згадуєм завтра.

1 лют. 10 р.