Опубліковано: 2010.01.31
Поетичний розділ: Філософська лірика

Юлiя Кулiкова

Каштан

Каштаном упавшим стучит земля
О крышку моей опечатанной плоти.
Был день – я могла что-то вымолвить против,
Сейчас – только глухо виски болят.

А сверху – моя распласталась тень;
Жмет голову мысль неразношенной туфлей.
И кожа осенним листом пожухлым
Истлеет в конечности перемен.

Замолвит Душа перед Тем, кто Там,
За милых, единственных и любимых.
Не пешка уже и уже – без имени:
- Покойницу Бог целовал в уста.

29.08.2009

2009
Харьков
© Юлiя  Кулiкова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/23991/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG