Опубліковано: 2006.12.24
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Станіслав Бойко

***

                              Ветер-бродяга свинцовые тучи
                              По небу гонит, вздыхая уныло.
                              Не утешай меня, так будет лучше:
                              Мне все равно эта жизнь опостыла.

                              Вдруг задохнулся под копотью ада
                              Рай в шалаше из стекла и бетона.
                              Не отнимай у меня, ну не надо!
                              Право последнего горького стона.

                              Слезы проглотит песок зыбучий,
                              Я не жалею о том, что было.
                              Не утешай меня, так будет лучше,
                              Мне все равно эта жизнь опостыла.

2005
Днепродзержинск
© Станіслав Бойко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/2399/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG