Опубліковано: 2010.01.14
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Жанна Новицька

Ты убивал меня так бережно

Ты убивал меня так бережно,
По капле вынимая жизнь,
Будь добр люби меня теперешней,
Уж соизволь, не откажись!

Полуживая, полумертвая
Себе я саван соткала,
Он будет яркою оберткою
Тому, что ела и пила.

Лишь только малая, нетленная,
Невидимая даже суть,
Моя душа поминовенная
Отправится в дальнейший путь.

Ей страшно… Ведь она же женская,
Живая, робкая душа,
Но в ритме вальса, вальса венского
Она исчезнет не спеша.

И растворится… Но не в этом суть,
Ей раствориться бы хоть в ком-нибудь,
Она боится только пустоты
И черноты, и слепоты.

Ох, есть ли там соединиться с кем?
Иль рассыпаемся мы насовсем?
И лишь творящие звучат слова,
Так на Земле от них кружилась голова…

2010
Киев
© Жанна Новицька
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/23797/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG