укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44602, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2010.01.04
Роздрукувати твір

Ольга Брагіна

Их не бывает

Я хочу, чтобы мы выходили из дому в 7:15 и шли искать свой трамвай, чтобы все говорили: «Вот идет Оскар и его ученик в рогоже по состоянию на десятое января», за что же ты так, карай, выжигай свое самомнение на шагреневой этой коже. Влюбленные греют здесь свою овчину и страха нет, не имут, тащат свои груженые солью сани в сторону от Тобольска, человек, который укрыл себя сам, не сочти за труд, оловянные человечки, стойкое ваше войско, дворцы из песчаника, верность русалочья ветреной донны Флор, человек, который создал себя сам из опилок и простокваши, теряет на лестнице свой головной убор, пишет большую элегию, где-то там сердце наше, оловянные человечки, безноженки, скорняки, простодушные, несоразмерные качеству элементов, всё, что здесь будет сказано, пишется от руки, так и смотри на змеиный клубок моментов – жизнь моя, зачем ты прекрасна так, за какой-то дремучий лес, растянутый до небес (совесть верней кредита), заходишь, как красно солнышко, вертишь, как мелкий бес, крапленые местоимения, искренность здесь разлита. Когда ты расплавишься, станешь лужицей, собою всё наводнишь, затопишь соседние области кроветворною колыбельной, я приложу тебе руку ко лбу и скажу «малыш», и островки сознания будут тонуть за Стрельной. Когда тебе станет совсем ненужно что-то кому-то петь и все побегут на улицу (тайное дно под просом), всё прояснится, хотя немного, пускай на треть, в звонком как медь твоем бессознаньи простоволосом.

2010
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні