Опубліковано: 2009.12.26
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Олена Лазарєва

Женщина, оседлавшая коня

Женщину, оседлавшую коня,
Не испугает цокот его копыт.
Истинное дитя городской толпы,
Даже не пытайся меня понять.

Даже не надейся меня догнать —
Гривы атлас касается облаков.
Запах травы, и я уже далеко —
Там, где не виден свет твоего окна...

Там, где ладони неба ласкают степь
И на костре заката сгорает день...
Все, что за горизонтом — всего лишь тень...
Лучше возьми кота — согревать постель:

Женщина, оседлавшая коня,
Не свернётся тёплым клубком в ногах.
Скоро следы копыт заметут снега —
Раньше, чем ты успеешь меня понять...  

2009
© Олена Лазарєва
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/23566/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG