Опубліковано: 2009.11.26
Поетичний розділ: Переклади

Марина Усенко

***

Д.Павличко

               Д.Павличко

Та мить, яка надходить пiсля болю,
Тобою завданного – нiжна мить.
Я все степрпю, я все тобiдозволю-
Не бiйсь болящее серце надломить.

Надламане воно смачнiше буде,
Як хлiб, що iсться з горя i злоби.
Заходь, як у свiтлицю в моi  груди
I все, що заманеться там роби.

Я вiдновлюсь, я оживу,  кохана,
Хоч сто разiв од рук твоiх сгорю.
Благословенна та найглибша рана,
Що звiльна обертаЄться в зорю.

      -   -   -

Причина боли – ты. Но ты ж её утешишь
И нежность этот мир заполонит.
Я терпелив и кроток. Только слышишь,-
Не бойся сердцу ласку подарить.

Её как хлеб насущный, как награда
За муки голода и черный день, приму.
Войди в мой мир целительной отрадой
И возроди, томящихся в плену.

Перемешай и обнови столетья,
Живи огнем всесильных милых рук.
И ночь благословит сиянием рассветным
Зорю как плод священных мук.

2009
© Марина Усенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/23296/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG