Опубліковано: 2009.11.26
Поетичний розділ: Переклади

Марина Усенко

***

Л.Костенко

                     Л.Костенко
Стриптизи осiнi,
I дрiж святого Вiтта,
I самотканий дощь,
I сонце лишь на чверть.
Уже дотлiв цвiтастий ситець лiта,
Оцим полям назбиранний на смерть.
Душа полiв, ти пам’ятаЄшь стернi7
Оцю печаль, покинутiсть оцю7
Останнiй пензель лiтньоi  майстернi
Тополя зронить каплю багрецю.
ЗмарнiЄ день, зiщуляться берези,
Замре корiння в сизiй мерзлотi.
Убоге поле, ми з тобою Крези,
Десь наше зерно – гори золотi.

      -   -   -

Охвачен лес
Святою дрожью Витта,
Рядно дождя, скрывающее свет.
Льняному полю выцветшую свитку
Перекроит в убогий саван смерть.
Стерня, .что помнит о колосьях.
Печаль, истёкшая в слезу –
Все это было много раз. И осень
Покорно грим сотрет. По скорбному лицу
Пройдется тяжесть туч, сминающая солнце
И остановит соков вечный бег.
Но в злате собранных колосьев
Хранится жизни вечный оберег.

2009
© Марина Усенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/23295/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG