укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 42052, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.11.24
Роздрукувати твір

Ольга Брагіна

Флорентийская чародейка

Флоренции было три сотни лет – кругом колосились ленты, кружкой лоточницы мерили сладкую кукурузу. Я не люблю Флоренцию – вылей ее из вен ты, выросли мы для ее ткачей, как из детской блузы. Так подумала Беатриче и  ушла на рассвете, выбралась за городские стены и крестик нарисовала, предполагая, что все мы будем совсем как дети – нужно осваивать азбуку, всё начинать сначала. Вот идет начальник бригады строителей, тайно кусты корчуя, пряча под ними монеты Проперция или язык павлина, нет, ничего подобного вытащить не хочу я, ошую и одесную книжна и триедина в молитвословии праздном иллюстративного материала вот идет Франческа да Римини, к имени не взывая, скоро они столкнутся, что ты здесь потеряла, одна из них – искажение, другая почти живая. Как же вы здесь только сына заживо, нет, почему не съели руку свою, что вводит во искушение ежечасно. Я не люблю Флоренцию – здесь каждый день метели, я ко всему терпима и безучастна. Вот идут читатели, смотрят в глаза друг другу – в тот день не читали мы больше и читать не хотим. Беатриче равняется выжимкам или любви к испугу, только варвары носят коромысла, гуси идут на Рим. Вот она здесь спотыкается, падает у колодца, смотрит в свое отражение и убегает вспять. Можно совсем без имени – столько с собой бороться и не заметить ангела, что не пришел опять. Он встречает ее у стен городских, протягивает чернила и лист лилейный, не потому что нет настоящих тем, а потому что, звезда морей, она его не любила, каждый окажется кем-то, но только совсем не тем.  

2009
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2019 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні