Опубліковано: 2006.12.20
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Олександр Афонін

С Новым годом

Разве разучились мы смеяться?
Разве разучились мы любить?
Перестав чему-то удивляться,
Неужели перестали жить?

Нет, неправда. Просто нужно сбросить
На минутку суетность забот,
Чтоб увидеть, как в дома заносят
Елочки, со старым — Новый год.

И, вдохнув всей грудью запах хвои,
На секунду бег остановить.
И понять, ведь счастье-то какое,
Что дано нам это право — жить!

Просто жить, надеяться и верить
Всем разлукам, бедам вопреки,
Открывать любимым нашим двери,
Чтоб коснуться милой их руки.

Спящих деток легкое дыхание
Чутко слышать в сонной тишине,
Вглядываться  в лунное сияние
В инеем опушенном окне.

Или в тесном дружеском застолье,
Выпив рюмку крепкого вина,
Песню спеть о том степном приволье,
Где в кибитке ехала княжна.

Надо жить. И радоваться будням,
И смеяться всем врагам назло.
С Новым годом! Ну а счастье — будет,
Словно птица с золотым крылом.

2006
© Олександр Афонін
Текст вивірено і опубліковано: модератор

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/2323/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG